Дуже швидко Криниця стала популярним курортом. Сюди «на води» з’їжджалася еліта, як кажуть поляки - «сметанка» товариства. Тут любили бувати Ян Матейко, Генрик Сенкевич, Владислав Реймонт, Александр Фредро, Станіслав Виспянський. Тут, з балкону готелю «Patria», для достойників співав знаменитий тенор Ян Кепура.

З ініціативи Дітля воду стали не тільки пити, а й використовувати у лікувальних пансіонатах. У Криниці з’явилися купальні, а в них – навіть особи королівського роду. Життя тут протікало з розмахом.

Особливою є й архітектура Криниці. Це не закопянський стиль, але так само самобутній. У центрі містечка – вілли, характерні, дерев’яні, обов’язково з власними назвами: «Вітольдувка», «Романувка». А неподалік будівельний бум 30-х років ХХ століття залишив зовсім інші зразки будування - модерну. Сучасний п’ятизірковий готель «Prezydent», новий «Dom zdrojowy» (велика «піяльня»-бювет) органічно сховали свої інтер’єри за модерні фасади.    

Що цікаво, на вулицях Криниці геть немає домашніх тварин. Ні тобі кіз, ні корів, ні овець! Усі дворики – мов з картинки: рівненькі, чисті, обсаджені квітами та ялинками. Місцеві вже давно зрозуміли, що замість брудної і невдячної господарки краще доглядати туристів, яких тягне до Криниці за здоров’ям.

Так, первозданні багатства Криниці – це особливий клімат, мінеральні води та лікувальні грязі (боровіни). Повітря тут розріджене, спочатку, здається, немов важко дихати, але ескулапи запевняють, що це корисна зарядка для легень. При цьому тутешнє повітря винятково багате озоном. І вже після кількох днів акліматизації вам просто хочеться літати – така енергія наповнює тіло.

Гора із своїми джерелами й надалі є серцем міста. На самій горі прекрасний курортний парк, тому гору називають Парковою. А просто з її нутра до вашої скляночки наточать  водиці на всяк смак і запах. Кожному, як то кажуть, за потребою. Більшість вод делікатні, змінюють свої властивості при контакті з повітрям дуже швидко, тому й п’ють їх на місці. Щоб ушляхетнити процес, основні питні бювети сконцентрували в одному величезному павільйоні з тропічною оранжереєю та концертним залом. Посьорбуючи водичку, люди прогулюються, обмінюються новинами – усе розмірено і достойно, по-панськи.

І таке тут життя спокійне, що навіть головну вулицю у Криниці назвати забули, кажуть просто – «дептак»*. (*Deptać, дептати з пол. топтати.)

Утім у сезон, коли до Криниці з’їжджаються різноманітні гості, на Дептаку, буває, не проштовхнутися. На цій пішохідній алеї грають оркестри, пишуть картини художники, торгують смаженими мигдалами, питним медом, осципками та іншими смаколиками, зустрічаються і прощаються.

Є в Криниці популярна дискотека «Hawana», найбільший в Польщі критий каток, крутий санкодром, сучасна гірськолижна база, ресторан - справжня монгольська юрта – та ніщо не замінить безіменного дептака. Тільки той був у Криниці, хто топтав дептаком!  

Якщо запитати сучасника, що таке Криниця-Здруй, хтось скаже «східний Давос», хтось –містечко-санаторій, хтось - гірськолижний курорт. І кожен матиме рацію. Для мене особисто Криниця стала ще й синонімом СПА-розкоші і пахне косметикою Ірени Еріс.

 
Розкіш біля природи

Відверто кажучи, досі я жартувала, що знаю, що таке СТО, але не орієнтуюся, що таке СПА. Природне для мене більш привабливе, ніж розкішне. Тому побачити об’єкт славетної Ірени Еріс, яка має своїм гаслом «Розкіш біля природи» було заманливо. Знавці  Криниці попередили, що готель Еріс стоїть у районі Чорного Потоку, віддаленому закутку містечка, до центру пішки й не дійти. «Що ж, - подумалося дещо іронічно, - хай буде так: сховаюсь на тиждень від людей, а потім вийду красунею».

Перше враження від готелю було заохочуючим: він, вдало вмонтований в гору, нічим не видавав своїх справжніх розмірів, ні «ВІПовості». А навпроти височіла Явожина з примітними червоними гондолами, які, мов намистинки, миготіли поміж ялинами. Дуже видовищно!

Далі були лише приємні несподіванки. Комфортний затишний номер з величезними панорамними вікнами, надзвичайно зручне ліжко, фірмовий халат за розміром, тепла підлога, кондиціонер, «Криничанка» на столі. Шоколадка на подушці, прогноз погоди на завтра та  свіжа преса щоранку в номер. Прибирання двічі на день, розсипи фірмової косметики у ванній кімнаті, ваги (хм…), та найкращі у світі дзеркала. Плюс правильне освітлення, і щоранку справді хочеться собі усміхатися. При цьому ні тобі нав’язливого сервісу, ні хаосу. Тільки легка музика у коридорах.

Я не люблю рано вставати, але щоб встигнути насолодитися усім, ще напівсонною занурювала у джакузі на терасі і прокидалася від оптимістичних бульбашок та свіжого гірського повітря.

Втіху тіла та душі годі передати словами, щоб не бути надмірно суб’єктивним. Тому відзначу, на мою думку, найприкметніше.

Ірені Еріс безсумнівно вдалося створити прекрасну Імперію,  яка приносить справжнє задоволення її клієнтам. Готелі Ірени Еріс – це не об’єкти для просто нічлігу. Комфорт, релакс і краса тут об’єднані у єдиний культ. У Еріс ви отримуєте заявлену розкіш і обов’язково ще якусь приємну несподіванку. У басейні на вас чекає духмяний чай, у саунах – холодна вода з цитриною, після душу – додаткові креми. При процедурі на обличчі запропонують безкоштовну корекцію брів, у тренажерному залі вами опікуватиметься інструктор.    

У готелі 50 номерів, але години роботи басейну, СПА-частини та ресторану продумані таким чином, що скрізь зберігається відчуття інтимності. Можете спокійно ходити готелем у халаті – тут це норма – і не перетнутися з іншими гостями.

Про харчування – окрема поема. Все натуральне, кухня «а ля карт», в основі - страви польської традиції. За бажанням можлива дієта за методом Монтіньє. Розкішне сервірування, живі квіти на столах, які змінюють до кожного сніданку і обіду, до вечері - свічі. І знову ж таки – ніякого  надокучливої опіки.

На другому поверсі готелю вхід до святая святих – Інституту краси. Він компактно розмістився  аж на трьох поверхах: один для процедур обличчя, на другому все для тіла, окремо – масажні кабінети. Неможливо уявити готель Ірени Еріс без запаху її косметики та фірмових винаходів. Заради цього гості бронюють готель та замовляють процедури далеко наперед. Особливо завізно узимку – коли відкривається лижний сезон на Явожині.

Сюди варто потрапити, щоб полюбити себе. Більшість клієнтів Еріс – постійні, мають свою карточку у базі Інституту і можуть при потребі консультуватися в будь-якому зручному для себе відділенні по всій Польщі. Новачком заопікуються «від нуля». Проведуть докладну діагностику, визначать тип шкіри, проблеми, якщо є, припишуть вступні рекомендації та індивідуальні процедури, видадуть тестові косметичні препарати. За три місяці – безкоштовна консультація спеціаліста і подальший курс. Велика перевага у тому, що за приписом лікувальну косметику можна купити в Інституті й використовувати вдома.

Чи виходять звідси красунями? «Я знаю, що й в моє обличчя пильно вдивляються,  шукаючи нових зморшок, - сміється на подібні запитання пані Еріс, яка сама користується власними еліксирами краси. – Косметика допомагає виглядати молодшими і впевненішими, але насамперед треба тішитися життям і щоденно черпати з нього».     

На сьогодні у Криниці відкрили 21 джерело із мінеральними водами. Найпопулярніші з них: «Слотвинка», «Ян», «Зубер», «Тадеуш», «Юзеф», «Мечислав». Лікують серцево-судинні хвороби, розлади шлунково-кишкового тракту, порушення обміну речовин, гінекологічні захворювання. Найприємніша на смак – солодка «Слотвинка», лікує безпліддя, а «Зубер» досконало рятує організм від алкогольних потрясінь.

Єдина, запущена у промисловий розлив - фірмова «Криничанка». Дуже приємна на смак. П’ється без обмежень.

Криниця «за походженням» - лемківське містечко. Тому українцеві тут особливо затишно, мов удома. Тут і наша старовинна дерев’яна архітектура, і сучасна церква, і лемківська корчма, у якій свого зустріти не проблема. Навіть найвпізнаваніший символ Криниці – наївний маляр Нікіфор Криницький - насправді наш Єпифаній Дровняк. Музей його імені відкритий у віллі «Романувка», а пам’ятник стоїть неподалік від пам’ятника Міцкевичу.

Лікувально-оздоровчий гірськолижний курорт Криниця-Здруй знаходиться на висоті 560 - 620 м у південно-східній частині Сондецького Бескиду, практично на кордоні із Словаччиною. Містечко лежить поміж густими хвойними лісами в глибокій долині біля злиття рік Криничанка, Поляниця, Чорний Потік та Потік Солотвинський. Найвища гора - Явожина Криницька (1114 м). Вважається найкращою для лижування в Польщі. «Забери родину на Явожину», - приказують поляки  www.jaworzynakrynicka.pl

 

Гірськолижний сезон у Криниці триває з початку листопада до середини квітня. На курорті діють три зони катання: Явожина, Генрик та Слотвини. Усього підйомників 16; трас – 19. На Явожину за екстрімом підіймає сучасна канатка із зручними шестимісними гондолами, Генрик люблять діти та новачки, а на Слотвинах – рай для кожного лижника, та ще «халф-пайп» та трамплін для сноубордистів.

       

Криниця у світі відома своїм щорічним міжнародним Економічним форумом, який прозвали «східним Давосом», оперними фестивалями імені Яна Кепури, Чемпіонатами Європи із санкового спорту та Чемпіонатами світу з хокею.


Як доїхати: Головний орієнтир – місто Тарнів. До нього можна дістатися поїздом Київ-Краків чи автобусом (180 км від українського кордону). Далі поїздом є 5 безпосередніх рейсів до Криниці, автівкою їдемо у напрямку Нового Сонча мальовничими гірськими серпантинами (100 км).