Подорожувати Одещиною – це дізнаватися про культуру не лише української Бессарабії, але й болгарського, молдавського та румунського народів.

Це куштувати традиційні страви, смакувати сирами регіонального виробництва та запивати вином з місцевих виноградників. Це екскурс в історію декількох релігій завдяки різновиду храмів. Це відпочивати на березі Чорного моря, купатися в теплих лиманах, дивитися на птахів посеред Дунаю і Дністра та насолоджуватися рельєфною береговою лінією. 

Пропонуємо дев’ять маршрутів Одещиною для відпочинку, гастрономічного туризму та культурних відкриттів.

Саврань – Гетьманівка – Балта – Подільськ 

Одещина – це степовий регіон. Проте поблизу смт Саврань розташований однойменний ліс або ландшафтний заказник, де місцеві жителі збирають гриби.

На території лісу також є спеціальні зони для відпочинку зі столиками, де можна зупинитися на пікнік.

Також на території заказника розташована "Гайдамацька криниця", обладнана уманськими гайдамаками у 1768 році. Це гідрологічна пам’ятка природи, яку відродили у 2005 році місцеві жителі. 

Неподалік від Саврані розташоване селище Гетьманівка. Його перлина – Храм Святих Праведних Богоотців Йоакима та Ганни, побудована у 1876-1878 роках. Наразі це чинний храм, який зберіг свій історичний фльор.

Наступна зупинка – місто Балта на березі річки Кодима.

Довкола міста є багато маленьких селищ, де збереглися старі церкви. Поціновувачам релігійної архітектури та історії раджу проїхатися Балтським районом. Наприклад, у селища Шляхова та Піщана. Там багато храмів, а також розвинений яружно-балковий рельєф.

Наприкінці 1690-х років польський князь Юзеф Любомирський розпочав будівництво прикордонної фортеці на лівому березі річки Кодими. Фортецю назвали Юзефґродом. У відповідь Османська імперія побудувала ще одну фортецю на правому березі річки, назвавши її Балтою.

На своїй території польський князь звів Костел Святого Станіслава (1765), який зберігся до наших днів. Зараз це чинний римо-католицький храм.

У 1793 році обидві фортеці увійшли до складу Російської імперії, а у 1797 обидва береги об’єднали під єдиною назвою Балта.

Через вигідне географічне положення місто стало великим торговельним центром. Там стрімко розвивалась єврейська громада, відкриваючи школи та синагоги. Деякі будівлі тієї епохи збереглися до сьогодні: єврейське кладовище, перебудована синагога, житлові будинки.

У 1924 році на сході від Дністра створили Молдавську Автономну Радянську Соціалістичну Республіку (МАРСР) у складі УРСР. Столицею республіки стало місто Балта. Проте у 1940 місто та район перейшли до Одеської області УРСР.
Головна принада Балти – Собор Успіння Пресвятої Богородиці, побудований у 1905 році.

Собор вважається одним з найкращих зразків церковної архітектури Одещини. До речі, слід зазначити, що релігійна архітектура регіону дуже різноманітна. У нас є все: синагоги, собори, мечеті, церкви та костели. Є на що подивитися та порівняти.

Після Балти рушайте в місто Подільськ (до 2016 року – Котовськ). 

Свою колишню назву отримав на честь радянського військового командира та політика Григорія Котовського, який боровся за незалежність Молдавської РСР. Він вважається героєм Молдови та Придністров’я. У 1925 році його вбили, а тіло муміфікували та поклали в мавзолей у м. Подільськ. Тіло зберігали в меморіалі до 1941 року. Потім його викинули румуни. Місцеві жителі позбирали залишки та знову перенесли в меморіал, який досі існує в місті.