Подорожувати Одещиною – це дізнаватися про культуру не лише української Бессарабії, але й болгарського, молдавського та румунського народів.
Це куштувати традиційні страви, смакувати сирами регіонального виробництва та запивати вином з місцевих виноградників. Це екскурс в історію декількох релігій завдяки різновиду храмів. Це відпочивати на березі Чорного моря, купатися в теплих лиманах, дивитися на птахів посеред Дунаю і Дністра та насолоджуватися рельєфною береговою лінією.
Пропонуємо дев’ять маршрутів Одещиною для відпочинку, гастрономічного туризму та культурних відкриттів.
Ісаєве – Курісове – Трояндове – Доброслав – Степанівка – Нерубайське – Шкодова гора
Село Ісаєве славиться блакитним палацом-садибою родини Курісів. Іван Куріс – учасник російсько-турецької війни та сподвижник Олександра Суворова.
Землі селища перейшли Курісу від родини Гіжицьких, до якої належала невістка Куріса. У садибі родина майже не жила, адже у 1905 році переїхала у Швейцарію. Зараз у будівлі працює агротехнічний ліцей.
Неподалік також розташоване селище Курісове (на Google Maps – Петрівка). Не важко здогадатися, що свою назву отримало на честь згаданої родини. Адже в селищі побудували ще один Палац-садибу Курісів або Маєток Покровське.
Будівництво палацу, схожого на середньовічний замок, поділили на два етапи:
1810-1820 – східна частина;
1891-1892 – західна частина.
Також на території садиби був садово-парковий ансамбль зі штучними озерами, квітниками та фонтанами. До сьогодні зберігся палац, фрагмент парку та господарський корпус.
Маєток багато років стояв пустий та руйнувався. Зараз планується його реставрація, адже це одна з головних принад області. Вхід на територію замку – 50 грн. Можна прогулятися територією, відвідати невеликий зоопарк з кроликами, павичами, страусами та сфотографуватися. Також можна заздалегідь замовити екскурсію у місцевих гідів.
Поруч з Курісовим розташований Тилігульський лиман та однойменний регіональний ландшафтний парк. Також на його території є орнітологічні заказники "Тилігульський пересип" та "Коса Стрілка".
Це одна з найчистіших частин України, бо там немає жодного промислового підприємства. Вода в лимані трішки тепліша, ніж у морі, тому за бажанням можна покупатися. Тилігульський лиман – місце для перекусів та дикого відпочинку на шляху до наступних пам’яток.
Наступна зупинка – селище Трояндове (до 2016 року – Кірове). Свою поетичну назву воно отримало на честь квітки, яка заполонила поля поблизу селища.
Фермерське господарство "Республіка троянд" дещо схоже на київський "Добропарк". Його заснував Микола Громлюк – місцевий квіткар-любитель.
Поруч з Трояндовим розташоване смт Доброслав. У 2017 році у містечку відкрили Парк закоханих сердець, де зосереджена найбільша кількість сердець в Україні.
Селище Степанівка славиться постаттю українського художника Миколи Кузнецова. Серед його робіт портрети Петра Чайковського братів Васнецових та Івана Терещенка.
Донька художника – відома оперна співачка та танцівниця Марія Кузнецова-Бенуа. Серед відомих родичів художника також – Нобелівський лауреат з медицини та фізіології Ілля Мечніков.
Садиба сім’ї Кузнецових збереглась. Колись там працював музей художника, проте наразі це відділення Інституту геофізики з магнітною обсерваторією. Потрапити всередину будівлі неможливо, адже там проживають люди, які збирають дані обсерваторії. Поруч збереглися господарські будівлі за часів Кузнецова, але все потребує реставрації.
У селищі Нерубайське свого часу проживали козаки. Про це свідчить козацький цвинтар. За однією з легенд, назва селище пішла від угоди між козаками та турками, які також жили на території селища, про "не рубатися", тобто не сваритися.
У Нерубайському розташований Музей партизанської слави або Одеські катакомби. За часів Другої світової війни в катакомбах переховувалися партизани. Там зібрані речі партизанського побуту та зброя.
Останній пункт маршруту – Шкодова гора, що на краю Одеси.
На горі збереглася козацька спадщина – "печерні будинки" та кладовище. До речі, за написами на плитах можна зрозуміти, що кладовище старше за саму Одесу. Так би мовити, могили доодеських часів.
|