Подорожувати Одещиною – це дізнаватися про культуру не лише української Бессарабії, але й болгарського, молдавського та румунського народів.

Це куштувати традиційні страви, смакувати сирами регіонального виробництва та запивати вином з місцевих виноградників. Це екскурс в історію декількох релігій завдяки різновиду храмів. Це відпочивати на березі Чорного моря, купатися в теплих лиманах, дивитися на птахів посеред Дунаю і Дністра та насолоджуватися рельєфною береговою лінією. 

Пропонуємо маршрут Одещиною для відпочинку, гастрономічного туризму та культурних відкриттів.

Михайлопіль – Маринівка – Хаджибейський лиман – Куяльницький лиман

Головна принада селища Михайлопіль – садиба повітового провідника дворянства Леоніда Юковсього. Цікаво, що будівля не має єдиного архітектурного стилю: колони поєднуються з вікнами в мавританському стилі.

У 1926 році в садибі відкрили школу, яка працює дотепер.

Селище Маринівка славиться садибою "Козацька родина" та традиційними українськими святкуваннями. 

Це дуже автентичне місце з етнохатою-музеєм культури та побуту українського козацтва. Гостей не лише пригощають горілкою та канапками, але й запрошують на купання в чанах, верхову їзду, майстер-класи з володіння шаблею та луком, виробленням ляльок-мотанок.

Дорогою до Куяльника заїдьте на Хаджибейський лиман. За козацьких часів це місце славилося багатими покладами солі, а в період панування Російської імперії на узбережжі лиману будували грязьові курорти для лікування суглобів та кісток. 

Окрім цього, лиман підійде для рибалки, пікніків та відпочинку в наметах.

Куяльницький лиман славиться своєю солоною водою та лікувальними грязями. Влітку туристи приїжджають подивитися на рожеві води лиману. Такий колір виникає через скупчення водоростей Dunaliella salina та "цвітіння" води. 

Також візитівкою лиману є мінеральна вода, яку добувають зі спеціальної свердловини.

На березі лиману розташований грязьовий курорт "Санаторій Куяльник" або Клінічний санаторій ім. Пирогова. Його історія розпочалася у 1833 році з дерев’яної водогрязелікувальниці. Нині це грязевий курорт.

На території санаторію можна піднятися сходами на Живахову гору. Колись там курсували потяги. Люди приїздили на лікування. З гори відкривається вид на санаторій, лиман та один з районів Одеси.

Василівка – Кам’янка – Лиманське – Парк "Нижньодністровський"

Село Василівка відоме далеко за межами області завдяки Палацу-садибі Дубецьких-Панкеєвих або "Лігву вовка". Його побудували в період 1845-1848 років для родини генерал-майора Василя Дубецького.

За однією з версій, палац побудований за проєктом архітектора Франца Баффо – автора Потьомкінських сходів. Садибу двічі продавали. Найвідомішим власником став син каховського купця Костянтина Панкеєва – Сергій. 

У п’ятирічному віці Сергію ввижалися на деревах вовки, які хотіли його з’їсти. У своїх спогадах чоловік згадував, що лікувався у відомого психоаналітика Зігмунда Фройда. Саме він присвятив хворобі Панкеєва книгу. Щоби зберегти анонімність пацієнта він назвав його "людина-вовк", через це садибу прозвали "Лігво вовка".

З 1917 року в будівлі працювали: відділок НКВД, клуб, кінотеатр, сільрада та колгосп. Після 1991 року садиба остаточно занепала. До наших днів збереглися лише руїни.

Селище Кам’янка заснували у 1808 році як німецьку колонію під назвою Мангейм. Свою сучасну назву воно отримало у 1945 році після виселення німецького населення. Проте їхня спадщина досі залишилась в селі. Зокрема Костел Різдва Пресвятої Діви Марії у стилі неоготики. 

Костел побудували коштом колоністів у 1850 році. Проте у 1935 році його зачинили, а вівтар та орган зруйнували. Будівля виконувала роль зерносховища. За часів Другої світової війни румунська влада відновила його роботу. Після закінчення війни храм знову зачинили. До сьогодні збереглися лише руїни.

На місці сучасного смт Лиманське на березі Кучурганського лиману існували дві німецькі колонії – Зельц та Кандель. 

Кожне поселення мало свої костел та кладовище. У результаті в Лиманському збереглися обидва.

На згадку про Зельц залишився Собор Успіння Пресвятої Богородиці (будівництво 1897-1901) у стилі неоренесансу.

Проте у 1919 році через повстання колоністів проти продрозкладки та мобілізації до Червоної армії собор зачинили, а башти зруйнували. Після цього в його стінах працював клуб. Наразі від костелу збереглися лише руїни. 

Те саме сталося із Собором Пресвятої Трійці в Канделі. Його побудували у 1892 році, але зачинили також у 1919 році. Згодом він виконував роль зерносховища, а після пожежі костел позбувся даху. Сьогодні головна функція руїн костелу – склад вугілля. Поруч розташоване німецьке кладовище.

Національний природний парк "Нижньодністровський" розташований в пониззі річки Дністер на прикордонній зоні з Молдовою. Експертка радить зупинитися у селищі Маяки та прогулятися парком в його районі. Далі – територія Молдови.

Відвідини парку можна перетворити у справжню пригоду. Їдьте до кордону з Молдовою, де отримаєте дозвіл на проїзд транзитом та відповідний талончик з номером авто та кількістю пасажирів. Виїжджаючи з території Молдови, талончик віддаєте прикордонникам. Єдиний недолік – транзитний пасажир не може зупинятися в митній зоні. Тому екскурсію прикордонними територіями можна провести лише з вікон машини.

У Нижньодністровського парку є чотири екологічні маршрути: 

"Царство птахів". У рамках екскурсії можна побачити пеліканів, лебедів, бакланів, а також найбільшу в Європі плантацію жовтого латаття.

"Дністровська Амазонія" пролягає через заплавний ліс протокою "Амазонка".

"Старий Турунчук", що включає екостежку "Острів Гонтаренка". Упродовж подорожі можна побачити зарослі папороті та очерету.

"Блискучий Ібіс" названий на честь птаха, якого можна зустріти впродовж екскурсії.