У Київському муніципальному академічному театрі опери і балету для дітей та юнацтва відбувся прем’єрний показ потужного мюзиклу «ЖИВ СОБІ ПЕС...». Театр запрошує потрапити в казкову атмосферу, стати учасниками пригод і познайомитись з улюбленими героями.
 

Цього місяця для мешканців та гостей Києва театр підготував неймовірну виставу, створену за мотивами улюбленого мультфільму дітвори та дорослих "Жил-был пес". Та можливо не всім відомо, що знятий він за мотивами української народної казки "Сірко".
«Особливість цієї роботи полягає в тому, - говорить режисер-постановник і композитор Володимир Назаров , - що вистава ця адресована всім дітям від трьох до ста трьох років».
П’єса написана Народним артистом України, поетом Петром Магою та Володимиром Назаровим на замовлення театру.
«Із вікна пахне борщ і шматок свинини, а мені знов на дощ, і люто ломить спину!», – співає герой вистави «ЖИВ СОБІ ПЕС...» пес Бровко. Довгі роки він вірно служив Господарю, та на старість став небоєздатним і хропів у буді, коли злодії грабували хазяйське добро.
«Все життя ти непогано працював, та на старість всю кар’єру зіпсував», – так співають у новому мюзиклі «ЖИВ СОБІ ПЕС...», виганяючи з села пса, що не впильнував  майна господарів.  Звісно, що як і у казці Вовк допоможе старому псові відновити репутацію, а той  – віддячить своєму благодійнику!
СТИСЛИЙ ЗМІСТ
ДІЯ ПЕРША
Вечорниці у чарівному українському селі. Парубки і дівчата співають і танцюють. Веселощі перериваються тривожним розголосом, що у селі з’явився злодій. Дід-сторож всіх заспокоює, обіцяючи пильнувати.
Господиня кличе вечеряти чоловіка, який загуляв із приятелями, і намагається загнати його додому. З-за тину визирають сусідки. На їхню звістку про злодія Господарі відказують, що в них у буді спить «славний собацюра» - «найкращий в світі друг», «порятунок від злодюг». Сусідки ж сумніваються у боєздатності пса, адже його кращі дні вже минули.
Аж ось і сам Бровко! Він співає про запах борщу і шматок свинини, скаржиться на старечі недуги, згадуючи молоді роки, коли проводив ночі без сну і був першим на селі охоронцем.
Настає ніч. Насуваються чорні тіні, а коли вони розступаються з’являються Злодій і Злодюжка. Весело співаючи, вони крадуть хазяйське добро і тікають.
Вулицею знову проходить старий дід-сторож, який так нічого й не помітив. Аж тут чути крик Господині:
«Ой, украли, добрі людоньки, украли!
Все, що було у дворі позабирали!»
Господарі обурені тим, де ж був Бровко:
«Чому він мовчав?
А де був Бровко?
Чому не гарчав?»
Пес винувато вилазить із буди й намагається виправдовуватись.
Збігаються люди, всі звинувачують Бровка, який скаржиться на старість та ревматизм. Пес безсило опускається на «лаву підсудних». Господарю одягають суддівську мантію, і він засуджує Бровка, як ледаря, що не відпрацьовує свій хліб. Господиня його підтримує:
«Все життя ти непогано працював,
Та на старість всю кар’єру зіпсував».
Господарі виганяють Бровка, «геть, геть, геть!», - кричать йому односельці.
Ніч у лісі. Бровко страждає, згадуючи свою багатолітню вірну службу Господарю, який його «вигнав, наче пса!!!». У відчаї, чекаючи на голодну смерть, старий пес прощається з невдячними людьми, теплою будою, повною мискою і цукровою кісткою. Тут з’являється Вовк із своїми поплічницями. Він згадує всі капості, які, пильнуючи майно Господаря, завдав йому Бровко:
«Краще б ти на хвильку пригадав,
Як мене ганяв, ой як ганяв!!!
Шкуру мені надірвав,
Двічі за лапу кусав,
Вуха хотів обірвать,
Шрами і досі болять!»
Проте, Вовк обіцяє забути про вороже ставлення й хоче допомогти старому псові. Збирається таємна нарада, тільки й чутно: «шу-шу-шу!».
ДІЯ ДРУГА
Жнива у селі. Косарі за роботою. Господарі вмощують люльку з малюком на дереві. Непомітно Вовк вибігає з лісу, хапає малюка і тікає. Батьки чують крик немовляти і бачать, що дитину вкрали. Усі намагаються наздогнати Вовка. З’являється Бровко, доганяє крадія, забирає малюка і урочисто повертає Господарям. Усі славлять Бровка, що врятував малюка і «Вовка зубатого прогнав!». Господарі вибачаються, бо завинили перед Бровком, і просять його повернутися до оновленої красивої буди з євроремонтом.
У засніженому лісі голодний і замерзлий Вовк виє в небеса.
З’являється Бровко. Вовк дивується приходу пса, думаючи, що той знову щось накоїв. Однак Бровко, пам’ятаючи, що Вовк врятував його у лиху годину, прийшов запросити свого друга на весілля Дочки Господарів. Голодний Вовк радо погоджується.
Весілля у селі. За столом святкують наречені, Господарі та гості. Непомічені присутніми, пес і Вовк вмощуються під столом і пригощаються. Вовк наївся, напився і, захмелівши, захотів співати. Бровко благає його не робити цього, та марно... Вовк починає завивати від щастя. Здіймається ґвалт. Всі починають ганятися за Вовком. Бровко також робить вигляд, що хоче схопити Вовка, а Господар заохочує пса розірвати його на шматки.
Вовк і пес втекли від погоні. Бровко просить Вовка не ображатися. А Вовк і не думає ображатися, він дякує за смачну гостину. Ось так Вовк і пес, які допомоги один одному у скруті, стали справжніми друзями!
От і підійшов кінець вистави, всі учасники якої у фіналі закликають бути чуйними, щедрими, ділитися усім із друзями, завжди допомагати тим, хто потрапив у біду, і віддячувати добром за добру справу!